Марія Монтессорі народилася 31 серпня 1870 року. У 1896 році вона отримала докторський ступінь в Римському університеті, ставши першою жінкою-лікарем в Італії. Її дослідження були зосереджені на розвитку дітей з обмеженими можливостями навчання та на тому, як підтримувати їхній розвиток за допомогою спеціально розроблених навчальних матеріалів. У 1907 році вона взяла на себе керівництво першим Дитячим будинком (Casa dei Bambini) для дітей жінок-фабричних робітниць віком від трьох до шести років. Там вона втілювала свої ідеї щодо сприяння розвитку дітей у щоденну освітню практику та з дедалі більшим захопленням спостерігала, як позитивно стимулююче середовище впливає на навчання. Відтоді її метою було знайти навчальні матеріали, які б стимулювали цілісний розвиток дітей, та описати роль дорослого у представленні цих матеріалів та сприянні розвитку дитини. Вона написала книги, які були перекладені багатьма мовами, що зробило її психологію розвитку та педагогіку, а також матеріали та методи, засновані на них, відомими в усьому світі. Вона проводила вступні курси по всій Європі та США, що призвело до заснування дитячих будинків Монтессорі та шкіл Монтессорі. У 1939 році вона втекла з Італії, рятуючись від фашизму, та жила й викладала в Індії. Після Другої світової війни вона повернулася до Європи та здійснила численні лекційні турне до самої смерті. Марія Монтессорі померла 6 травня 1952 року в Нордвейку-ан-Зее, Нідерланди.
Montessori-Pädagogik
Wenn Kinder spielen, sieht Montessori sie – arbeiten: Versunken in das, was sie tun, ganz bei der Sache und darin ganz bei sich. Sie sieht die tiefe Konzentration (die sie „Polarisation der Aufmerksamkeit“ nennt) im Tun, die sich selbst auferlegte Mühe, die Wiederholung bis zur Vollendung, das Glück des Miteinanders und des Gelingens, die Erschöpfung als Erfrischung zu neuem Tun.
Diese Arbeit des Kindes an sich selbst ist so ernst zu nehmen wie die Arbeit des Erwachsenen. Sie ist handwerklich und geistig, individuell und kollektiv, Erfordernis und Bedürfnis, Bewältigung und Gestaltung, sie ist Anstrengung, Glück und Würde.
Auf dem Weg des Kindes zu sich selbst, zu seiner Personalität und Unabhängigkeit, kann der Erwachsene zum Verbündeten werden, indem er einfühlsam und verlässlich am Wege, nie aber im Wege steht. „Hilf mir, es selbst zu tun!“ Nicht mehr, nicht weniger. Grundlegend für die Montessori-Pädagogik ist das Kind als sein eigener Baumeister nach seinem inneren Bauplan, der dem Erwachsenen ein Geheimnis bleibt. Der Erzieher formt das Kind nicht nach seinem Bild; er dient der Entwicklung des Kindes.
Zur Montessori-Pädagogik ist 2018 der Dokumentarfilm "DAS PRINZIP MONTESSORI" entstanden:
Maria Montessori
Монтессорі-матеріал
Матеріали Монтессорі – це не іграшки; це навчальні матеріали, які допомагають дітям розвивати їхні інтелектуальні, психологічні та моторні навички. Для періоду перебування дітей удома особливо важливі матеріали для практичних життєвих вправ та сенсорного навчання, тоді як для початкової школи особливо важливі матеріали для математики та грамоти.
Матеріали Монтессорі доповнюють один одного за своїм змістом та рівнем складності. Усі вони розроблені таким чином, щоб заохочувати дитину до роботи та дозволяти їй значною мірою самостійно досліджувати. Це досягається завдяки ізоляції викликів, чіткій естетиці та акценту на самоконтролі. Властивий порядок матеріалів відображається та продовжується у зовнішньому порядку розробленого середовища. Середовище чітко структуроване та зрозуміле для дитини. Це важливо для того, щоб дитина могла робити вибір з високим ступенем свободи, відповідно до власних потреб розвитку.
Zur gestalteten Umgebung gehört auch, dass das Lernen und Zusammenleben der Kinder in einer Atmosphäre der Entspannung und Wertschätzung stattfindet. Dazu tragen die Übungen zur Stille bei. Entscheidend aber ist die Haltung und Kompetenz der Erzieherin bzw. Lehrerin. Sie muss – in den Worten von Maria Montessori - wie eine Flamme sein, deren Wärme aktiviert, lebendig macht und einlädt; sie muss umsichtig sein bei der Beobachtung, beim Herbeieilen und beim sich Zurückziehen, beim Sprechen und Schweigen – in Ruhe, Geduld und Demut.